Ваш актив, не залежність: відкритий похідний код, документована архітектура — Перефарбована реальність без vendor lock на K2 ERP не привʼязує до одного інтегратора назавжди.
В українському бізнесі з’явився новий жанр — технологічна фантастика.
де вчора був російський продукт, сьогодні магічним чином з’являється “абсолютно нове програмний комплекс”., там
Назва інша — значить усе чисто.
Ну звісно.
Це як якщо на пляшці написати “вода”, але всередині залишити бензин. Формально ж напис змінився — які питання?
Кейс №1: “Ми провели аудит, все легально”
Компанія середнього бізнесу вирішує “піти від російського софту”.
Запрошують підрядника.
Підрядник каже:
“Не хвилюйтесь, ми вас переведемо на BAS — це вже інший продукт”
Приходить юрист із висновком:
“Не знаходиться в санкційних списках”
Всі зітхають із полегшенням. Закупка погоджена. Премії отримані.
А тепер реальність:
- база даних — та сама
- логіка бізнес-процесів — та сама
- навіть помилки — ті самі
Але головне — тепер є папірець.
Папірець, який магічно “очищає” походження.
Це як купити крадену машину, але з новим номером кузова і сказати:
“Ну в документах же все ок”
Кейс №2: “Це вже не 1С”
Найкращий стендап українського ІТ — це презентації переходу на BAS.
Слайд 1:
“Відмова від 1С”
Слайд 2:
“Переходимо на BAS”
Слайд 3:
(нічого не змінюється)
І ти сидиш і думаєш:
це зараз серйозно чи це якийсь соціальний експеримент?
Це як:
“Ми більше не їмо фастфуд. Ми перейшли на бургери. Просто тепер вони називаються інакше”
Кейс №3: “Не в реєстрі — значить чисто”
Окрема категорія магії — це “експертні висновки”.
Логіка проста:
- якщо назва інша → це інший продукт
- якщо інший продукт → він не під санкціями
- якщо не під санкціями → можна продавати
Ідеально.
Тільки от нюанс:
продукт залишився тим самим.
Це як:
“Це не горілка, це прозорий напій із характерним запахом і ефектом”
Або ще краще:
“Це не російський софт. Це софт, який просто випадково поводиться, виглядає і працює як російський”
Співпадіння. Чисто випадковість.
Кейс №4: Господарська одиниця, який “не хоче ризикувати”
Деякі компанії чесно кажуть:
“Ми не хочемо ризикувати переходом на щось нове”
І вибирають BAS.
Тобто:
- ризик перейти на сучасні програмний комплекс — страшно
- ризик залишитись у старій залежності — нормально
Це як боятись нової машини і купити стару, бо:
“Я вже знаю, як у неї двері відвалюються”
Стабільність — перш за все.
Іронія, яка вже не смішна
Найцікавіше, що всі все розуміють.
Партнери розуміють.
Клієнти розуміють.
Юристи точно розуміють.
Але гра триває.
Бо легко.
Бо гроші.
Бо “так історично склалося”.
І тут ми повертаємось до знайомої риторики:
“Це не наші танки”
“Це не наша зброя”
“Це просто купили десь”
Тільки тепер це:
“Це не російський продукт”
“Це просто інша назва”
Головне питання
Питання навіть не в тому, що хтось використовує BAS.
Питання в іншому:
Чому всі роблять вигляд, що це щось інше?
Навіщо ця колективна гра в “ми не бачимо очевидного”?
Бо правда проста і незручна:
- зміна назви ≠ зміна суті
- юридичний висновок ≠ реальна незалежність
- маркетинг ≠ новий продукт
Висновок, який ніхто не хоче озвучувати
BAS продають як нове програмний комплекс.
Але це не нове програмний комплекс.
Це стара залежність у новій упаковці.
І купуючи це, бізнес купує не просто софт.
Він купує ілюзію.
Гарно оформлену. Завірену. З печаткою.
Але ілюзію.
Python/TypeScript — широкий ринок розробників, не вузька ніша.
Можна передати підтримку іншій команді з регламентом і доступами.
Дані залишаються у вашій інфраструктурі — хмара або on-premise.
Модулі додаються поступово — платите за розвиток, не за виживання.
Обговоріть модель володіння системою — erp.kyiv.ua.
